Тероризм став глобальною світовою проблемою, небезпечним явищем сьогодення. Його головна мета — деморалізувати, розколоти суспільство, формувати в людей почуття страху, непевності та вразливості.
На жаль, і цю тему маємо "озвучити" дитині шкільного віку. Адже вона живе разом із нами в реальному світі, який часто буває перенасичений агресією, усіляким насильством (фізичним, психологічним, емоційним тощо).
З великою стурбованістю констатуємо: прояви тероризму зачіпають нині не лише дорослих, а й дітей.
Чи не щодня надходять повідомлення про терористичні дії, про вибухи тощо. Відтак люди втрачають відчуття «безпеки — фізичної і психологічної, розуміючи, що можуть стати жертвами теракту або втратити життя будь-якої миті! Очікування можливих критичних ситуацій викликає тривогу, недовіру до людей, до світу, психічні розлади. Людина перестає бачити життєві перспективи, втрачає інтерес до навколишнього, до привабливих раніше речей, до життя загалом. Їй стає страшно жити — лячно вийти на вулицю, піти до магазину по хліб, поїхати до родичів, бо всюди ввижається потенційна загроза.
Поради батькам
1. Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кінофільмів, соціальних мереж), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв.
Уже сама інформація для них завжди стресова: вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу, в якому живе. Особливо такі реакції притаманні "тривожним" дітям.
2. Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими.
3. Пам'ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо "заражаємо" власними страхами своїх дітей.
4. Формуйте у дитини довіру до людей у формі (поліції, пожежника, військового), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки.
5. Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористичні дії. Пояснення близьких людей краще "озброюють" дитину досвідом.
6. Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме а цей період життя вашої дитини.
7. Спільне,обговорення критичних ненормативних подій у сімейному колі допоможе усвідомити: членам родини зрозуміле її хвилювання, вони дуже співчувають людям, які постраждали. Це сприяє розвитку у дітей важливих почуттів — емпатії, співпереживання, справедливості, бажання допомогти тощо.
8. Розмовляючи із сином чи донькою про тероризм, теракти, обов'язково враховуйте особливості їхнього віку. Так, молодші діти ще не зовсім розуміють, що це таке "теракт". Тому в розмові з ними не варто розділяти поняття "тероризм" і "війна".
9. Будьте уважні до переживань своєї дитини, щоб своєчасно з'ясувати, що її тривожить, лякає.
Саме через слово, розмову, спілкування з близькими людьми дитина набуває внутрішнього спокою, "видає" назовні все, що її лякає, бентежить, а не тримає це в собі. Такий діалог дає змогу продемонструвати відкриту позицію дорослих, знаючи яку, малий рівняється на них.
10. Шановні батьки! Якщо ви помічаєте у вашої дитини порушення емоцій, психічної рівноваги, фізичного здоров'я (поганий сон, апетит абощо), негайно з'ясуйте причини цих розладів і душевно поговоріть із нею. Так ви зможете надати їй своєчасну допомогу. Якщо ж ви не зможете зробити це самі, зверніться до фахівців — медиків, психологів, педагогів. Головне завдання фахівців, особливо психологів, полягає не тільки у теоретичному аналізі проблеми, а й у проведенні профілактичних заходів. Маємо на увазі міні-тренінги, ігри-вправи, різноманітні заходи, спрямовані на розкриття дітям сутності подій, що можуть кардинально змінювати наше життя; на формування зрілої особистості, яка позитивно сприймає життя як таке з усіма його барвами!
Пам'ятаймо! Чим більше дитина буде мотивована на пізнання себе, інших людей, світу, в якому живе, тим глибшою, компетентнішою, розвиненішою особистістю вона буде.
Належно організована робота, в якій органічно поєднуються обидві підготовки
— теоретична (знання) і практична (практичні дії), дає позитивний результат. Дитина набуває більшої психологічної стійкості, стає пильною, впевненішою у собі, у своїх діях, оскільки вони були відпрацьовані в іграх, обговорені з дорослими, однолітками. Упевненість у своїй здатності успішно діяти, вмінні правильно поводитися в складних ситуаціях, робить дитину стресостійкою, оберігає її від паніки, розгубленості.
